Журнал «Музеї України» висунув кандидатом на здобуття обласної премії імені Олександра Осмьоркіна у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства в номінації “Мистецтвознавство та історія мистецтва”. Кандидат від журналу, а також Асоціації польських журналістів в Україні імені Кароля Шимановського протягом останніх десяти років підготував до друку в різних інтернет-виданнях України більше ста матеріалів, що популяризують образотворче мистецтво та музейну роботу на Кіровоградщині та широко висвітлював і пропагандував культурно-мистецьке життя області.
Обсяг написаних та видрукованих у різних ЗМІ статтей охоплює період більше ніж за десять останніх років. У статтях подано відомості про живописців, скульпторів, архітекторів і дослідників мистецтва, життя і творча діяльність яких була пов’язана з Кіровоградщиною. В них розповідається про виставки, пленери та благодійні аукціони, про долі людей пов’язаних з образотворчим мистецтвом. За цей час сотні тисяч читачів через мережу Інтернет були ознайомлені з культурно-мистецьким жаттям області, а публікації отримали багато схвальних відгуків. До речі, в нині майже вже далекому 2001 році саме Анатолій Авдєєв став першим інтернет-журналістом в Кіровоградській області від інтернет-порталу “Політична Україна” Комітету виборців України.
Крім цього було і ще дві, без перебільшення, корисні ініціативи. В 2011 році за ініціативи Анатолія Миколайовича Авдєєва було створено інтернет-журнал «Живописна Кіровоградщина», на жаль, пізніше атакований і майже знищений хакерами. В ньому в період його активної діяльності висвітлювалося виставкове життя області, творча діяльність художників та робота музеїв краю. Нині це видання перебуває у стадії відродження та технічної реконструкції.
В 2010 році кандидатом на здобуття премії було започатковано новий напрямок пропаганди образотворчого мистецтва краю. Під егідою міського клубу колекціонерів, з метою популяризації образотворчого мистецтва, було ініційовано випуск пам’ятних значків присвячених виставкам кіровоградських художників в музеях, галереях та бібліотеках міста. А за підсумками краєзнавчих досліджень було розпочато випуск для колекціонерів серії значків «Проект «Видатні кіровоградці». В цій серії більше двадцяти значків присвячено художникам-землякам та тимчасово проживавшим у різні роки на теренах області.
Слід відзначити , що у кандидата від журналу «Музеї України», який на нашу домку є фаворитом і основним кандидатом є , як і годиться, два опоненти. В їх числі місцевий підприємець та власник приватної галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов та киянка і заввідділом Музею книги Ірина Боса.
Доробок першого маловідомий, але ймовірно, що це пару малотиражних брошур випущених ним під егідою власної галереї до виставок у ній. До речі про роботу галереї багато і схвально писав наш кандидат Анатолій Авдєєв, але галерея цього якось не дуже помічала, бо могла і сама висунути нашого кандидата, або якось відзначати його працю. Серед художників міста Микола Цуканов був би великим і помітним, і навіть незаперечним авторитетом якби… До цього «якби» на перше місце слід поставити подію минулих років, коли він займав посаду секретаря міської ради, і за його сприяння мало не вдвічі скоротилася виставкова площа художнього салону, який належить обласній організації НСХУ. Ображаються митці і за цінову політику Миколи Цуканова при закупівлі їх творів до його приватної колекції, яка і стала основою його галереї. Ну то таке – грошей багато не буває, ні коли продаєш або купуєш. А так заслуги, як заслуги: хотів повернути місту імперську назву Єлисаветград, якою назвав свою галерею і таке інше. Всім же не догодиш на цій довгій ниві.
У доробку другого опонента, те чого ніхто ніколи не бачив ( а тому чи не зарано номінуватися на обласну премію), а саме невиданий довідник на основі незахищеної дисертації. Тобто иає місце така собі спроба отримувати все авансом.
Прецедент присвоєння цієї премії журналістам до цього вже мав місце. Одного разу в 2012 році її отримав заслужений журналіст України і мистецтво знавець за дипломом Броніслав Куманський. А от що в нього за спиною в доброму сенсі? Практично регулярно пише на теми образотворчого мистецтва степового краю та запекло його пропагандує лише кандидат від журналу «Музеї України» Анатолій Авдєєв. А ще здається це висунення міг здійснити або хоча б підтримати і колектив обласного художнього музею, бо певна частина публікацій нашого кандидата починається одними і тими ж словами –«в обласному художньому музеї відкрито». Пісню про музей, на жаль не помітили…То що в багаторічній роботі спрямованої на користь цього музею було не так? Невже це якісь образи на випадки критики? Та журналістська робота така, щоб шукати і висвітлювати навіть негативне…
На останок трохи про нашого кандидата. Авдєєв Анатолій Миколайович народився 21 листопада 1953 року в місті Кіровограді (нині Кропивницький). Після закінчення середньої школи в 1971 році вступив та закінчив в 1976 році Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинибудування (нині КНТУ) за фахом інженер- механік, а також в 1981 році Університет марксизму-ленінізму за спеціалізацією політологія.
З 1976 по 1990 рік, за винятком строкової служби в армії та роботи в МЖК працював на різних інженерних та керівних посадах в НПО «Радій» ( раніше завод радіовипробів), брав участь у підготовці та проведенні Олімпіади-80 в Москві. За час роботи пройшов шлях з інженера третьої категорії до інженера першої категорії, ведучого технолога проекта та начальника бюро.
З 1990 року працював на різних посадах в обкомі профспілки працівників кооперації, середній школі № 22, Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка ( на кафедрі образотворчого мистецтва), Комітеті виборців України (спеціальний кореспондент Інтернет-видання «Політична Україна» та експерт і постійно діючий спостерігач), газетах «Зоря», «Народна газета»(перша назва «Фаворит»), «Формула смаку», «Єлисаветградський тиждень», « Наше місто і село». В 2002 році стажувався в «Українських новинах».
Під час проведення виборів різних рівнів з 1990 року був спостерігачем, куратором виборчого округу від Комітету виборців України, членом виборчих комісій різних рівнів. Призначався ЦВК заступником голови окружкому( 2014) та з вересня 2015 року є нині діючим заступником голови обласної виборчої комісії. Був кандидатом у депутати міської та обласної рад, кандидатом у народні депутати України (2006 рік).
Вперше у ЗМІ почав друкуватись в 80-ті роки в газеті «Молодий комунар». Постійно почав друкуватися в 1997 році в газетах «21 канал», «Вечірня газета», «Народне слово», «Думка», «Кіровоградський експрес», «Відомості-плюс», « Страна Совєтов», «Наша газета» та інших. З 2001 року друкувався в Інтернет-виданнях «Трибуна», «Форум», «Майдан», «Vlasti.net», «Нова Січ», та в газетах «Українське слово», «Клич Нації», «Україна степова», «Третій гетьманат», журналі «Гетьман». З 2003 року певний час був редактором газети «Просто газета».
Останнім часом Анатолій Авдєєв постійно друкуюється в Інтернет-виданнях «Хайвей», «Альренативна історія», «Музеї України», «Нова Січ», «Сурма» та інших. За останні десять років є автором більше тисячі статей різної тематики. Основні теми публікацій: політика, соціальні питання, історія і краєзнавство, геральдика, культура та мистецтво.
Більше сорока років активно займаюється геральдикою: вивчає та розробляє герби, публікує статті та дослідження. За підсумками цієї діяльності нагороджений медалями російського журналу «Гербовєд» «За заслуги» та «За труди»,знаком «Почесний член Всеросійського геральдичного товариства» та знаком «Х років ВГО», геральдичними медалями Каменцевой ІІ ступеня, мелаллю Ордена Золотої Бджоли та відзнакою мерії міста Таганрог – почесним знаком Лакієра «Сподвижнику геральдики» І ступеня (№10) та іншими. З 1999 року є головою Української геральдичної колегії. Займається геральдичним колекціонуванням, автор більше десяти гербів міст, сіл та особистих і корпоративних гербів. З 1992 року ініціатор та організатор проведення в Україні зльотів геральдистів, перший та кілька наступних з яких проходили у Кіровограді (нині Кропивницькому).
З 1991 року є членом Українського козацтва, полковник УК, в 1991- 1995 роках обирався крайовим отаманом. В КПРС не перебував, член Народного Руху України з 1989 року. З 2011 року Голова ГО «Товариство відродження української нації». Член Національної спілки журналістів України. Безпартійний. Вільний журналіст. Шеф-редактор козацького інтернет-журнала «Сурма» та «Інгульський край». Член редколегії журналу «Музеї України» ( м. Київ).
З початку 2000-х років постійно друкує статті мистецької тематики та є автором більше ста з них. В 2011 році за його ініціативи було створено інтернет-журнал «Живописна Кіровоградщина», про що писалося вище. В 2010 році під егідою міського клубу колекціонерів, з метою популяризації образотворчого мистецтва, став ініціатором випуску пам’ятних значків присвячених виставкам кіровоградських художників в музеях, галереях та бібліотеках міста. А за підсумками краєзнавчих досліджень було роз почато випуск для колекціонерів серії значків «Проект «Видатні кіровоградці». В цій серії більше двадцяти значків присвячено художникам-землякам..
Тепер все в руках членів шановного журі, яке, здається, спроможне “відділити мух від котлет” та зробити достойний вибір. До цього ще не було випадків “купівлі” цієї непримітної для України, але дуже вагомої і авторитетної в межах Кіровоградської області нагороди, якимись лівими людьми чи грошовими мішками. В цьому і високий авторитет премії імені Олександра Осмьоркіна..
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
