Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [86]
Пошук
Друзі сайту
завантаження...
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Гармонія світу Сергія Шишка


   23 квітня в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку живописних творів народного художника СРСР, лауреата Державної премії імені Т.Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України Сергія Федоровича Шишка (1911-1997) «Гармонія світу Сергія Шишка» з фондового зібрання Національного художнього музею України.
   Починаючи з 2008 року обласний художній музей тісно співпрацює з Національним художнім музеєм України. Кіровоградці та гості міста вже мали чудову нагоду ознайомитися з різними напрямками образотворчого мистецтва, помилуватися творами художників і відчути дух тієї чи іншої епохи. Дана виставка стала дев’ятим спільним творчим проектом між двома закладами мистецького спрямування.
   Життя і творчість Сергія Федоровича вмістилися в рамки епохи Радянського Союзу, і майже співпали з усіма періодами розвитку цієї держави та її культури. Народився Сергій Шишко 25 червня 1911 р. на Чернігівщині, природу якої згодом майстерно змалював у своїх пейзажах. Він вчився в Київському художньому інституті (1933, клас Федора Кричевського), закінчив Інститут малярства, скульптури та архітектури Всеросійської Академії Мистецтв у Ленінграді (1943). Найбільш відомі у його творчості цикли самаркандських і загорських етюдів (1942), фронтових етюдів і етюдів зруйнованого Києва (1944), цикл карпатських краєвидів (1947), пейзажі шевченківських місць, кримські етюди (1956), індустріальні пейзажі і полотна, присвячені колгоспному життю, сільські краєвиди.


    Головним здобутком творчого життя Сергія Федоровича є зображення Києва. Це місто найбільше надихало художника. Понад 40 років він створював серію «Київська сюїта», в яку увійшло більше 100 картин і етюдів. Одним із найулюбленіших мотивів творчості митця була вулиця з її виром життя. Він малював міські вулиці в різні пори року, у свята і в будні. Постаті людей на його картинах — це обов’язковий, творчо обумовлений елемент композиції. Бо саме люди, їх життя, їх почуття і емоції — це і є місто. З любов’ю і величезним захопленням написані картини «Київської сюїти», циклу, що становить особливу сторінку творчого життя митця. Сергію Федоровичу довелося стати «власним» живописцем, літописцем, істориком, зрештою, міфотворцем Києва. Перші роботи – «Старий Поділ» (1944 р.), «Київ. Вул. Свердлова» (1944 р.), «Зимовий етюд» (1946 р.), «Зима на Лук’янівці» (1946 р.), «Зима в парку» (1946 р.), «Володимирська гірка» (1948 р.) сповнені почуттям закоханості у місто. Київ прийняв цю Любов, і всупереч поширеному міркуванню про те, що сюди їдуть завжди на поклон, відповів художникові.   Цей діалог Митця й Міста продовжувався багато років. Художник створював в картинах цього циклу своєрідний «київський пейзаж», «київський простір», охоплюючи відрізок часу, що вимірюється десятиліттями. Від Києва повоєнного «На київських кручах» (1944 р.), «Руїни Успенського собору» (1953 р.) до Києва «соціалістичного», що шалено забудовується та перебудовується, «освяченого заводськими трубами і лінією електромереж, новобудовами й греблями гідроелектростанцій, радянськими висотками-«хмарочосами» і станціями метрополітену, димами і гудками «великого міста». Шишку в його полотнах, присвячених одному з найдавніших міст, вдалося передати своєрідну атмосферу, дух Києва. Старі сади й парки, Труханівський острів, Подол і Лук’янівка, якими їх вже не пам’ятають, Русанівка та Березняки, які оновлювалися, і кияни, що то натовпом «Старий Поділ» (1948 р.), то поодинці «Сад над Дніпром» (1944 р.) входять до полотен, – все це дійсно складає живу картину Києва 1950 – 80-х рр. Життя міста протягом трьох десятиліть, його зовнішньо-архітектурні зміни та зміни в духовній атмосфері склалися в суцільний завершений образ, який створив Сергій Федорович. Київ «радянський» і пам’ятають таким, яким його побачив, яким захоплювався та змальовував у своїх полотнах почесний киянин – Сергій Шишко.
  1974 року Сергію Федоровичу Шишку присвоєне звання Народного художника СРСР, у 1982 році він стає лауреатом Державної премії імені Т.Шевченка. Його нагороджено орденом Леніна (1971), орденом Дружби народів (1981), орденом України «За заслуги» (1995).
Краєвиди, що виходили з-під пензля художника, експонувалися на численних виставках як в УССР, так і за кордоном.
  Улюбленим жанром його робіт є пейзаж. З самого початку саме цей жанр обрав Сергій Шишко за своє художнє кредо, через всю творчість проніс він особливу любов до природи і залишився вірним обраному жанру до кінця свого життя. Зосереджений і досить замкнутий у собі, митець із полотна говорив лише про найважливіше – про те, що любив сам: «Я пишу лише те, що навколо мене. Для мене пейзаж – це засіб пізнання світу, естетичного багатства навколишнього світу... Я завжди починаю працювати лише тоді, коли поетичне, гарне, передусім в кольоровій гаммі, відкривається в своїй реальній дійсності, коли відчуваю, що не можу не писати... важливу роль при цьому відіграють не лише безпосередні враження, але і спогади, асоціації і мрії».
  Художник спостерігає і зображує природу в різні пори року, але найбільше вражають його весняні пейзажі, бо вони неперевершені в майстерності написання прозорого неба, могутньої життєвої сили, яка сконцентрована в весняних деревах. 1970 - 80-ті рр. позначені змінами у стилістиці та тематиці картин - квіти у вазах – такий мотив є візитною карткою та великою пристрастю цього періоду. Натюрморти з величезною кількістю найрізноманітніших квітів становлять ще один цикл робіт, і є, мабуть, найяскравішими та найоптимістичнішими з усього доробку. Ці картини – «живі», вони ніби складові елементи Природи, звідки черпав натхнення, в якій шукав порятунку автор. Полотна майстра – це гімн життю, вічним й мудрим законам всесвіту, різнобарвні, різні за настроєм, всі вони є живописними уособленнями ідеалів Краси, Добра та Істини, без яких не можливий взагалі акт творчості.
  Його картини можна впізнати відразу – неймовірне тепло та позитивна енергія ллються з пейзажів, натюрмортів та портретів митця. Щоб не змальовував Сергій Федорович – квіти у вазах, колгоспну ферму, розлив сталі на заводі, куточок парку чи обличчя доньки, – крізь усе ніби проступає добра посмішка художника.
  Сергій Шишко – один з небагатьох художників, хто не відтворював соціальний реалізм на своїх полотнах, він створював оптимістичні пейзажі – став символом «позитивної» України в поданні світового співтовариства. Його картини є рідкісним в українському мистецтві 1950-1970-х рр. прикладом імпресіоністичного підходу до зображення натури, який вирізнявся з-поміж творів пануючого в той час соцреалізму.


  1992 року Сергій Шишко останній раз відвідував Ніжин, зв’язки з яким не переривалися ніколи. Вже відомий майстер пензля, Сергій Федорович часто перебував тут, був ініціатором та організатором виставок картин, як власних, так і інших художників. Ніжинським краєвидам присвячена низка полотен. Зрештою, місто отримало від нього щедрий дарунок – колекцію картин. Хоча полотна цього художника знаходяться в зібраннях музеїв Києва, Чернігова, Кіровограда та інших міст, але найбільшою на сьогоднішній день неприватною колекцією є та, що знаходиться в галереї Ніжинського державного університету імені М. Гоголя, і яка зберігає пам’ять про людину і митця з великою душею.
  Сергій Федорович Шишко пішов із життя у 1997 році. За спогадами тих, хто пам’ятає художника, він був переконаний, що будь-яка творчість має бути «замішана» на Любові, лише тоді вона залишиться у поколіннях та генетичній пам’яті нащадків. Живопис цього митця дійсно життєстверджуючий, життєлюбний. Він іде від серця, через серце художника пройшов та до сердець людських звертається.
  На виставці, яка експонується в залі художників-земляків, представлено 20 живописних ліричних пейзажів та натюрмортів, виконані художником в роки його творчої зрілості й всенародного визнання: «Київські далі» (1964), «Берег Дніпра» (1950), «Весняна блакить» (1964), «Нова вулиця» (1966), «Хрещатик» (1973), «Натюрморт з гранатами» (1988) і т.д. Ці полотна являють собою творче віддзеркалення навколишнього світу, виразно передаючи дух і колорит минулої епохи. Високий професіоналізм і глибокий мистецький хист, прекрасне відчуття кольорів і майстерна композиція — так характеризують творчість Сергія Шишка мистецтвознавці.

Живописні полотна Сергія Шишка сповнені нескінченного потоку кохання, всеохоплюючої любові до людей, оточуючого світу. Вони – живі освічення у найсильніших почуттях, світлі, сонячні, оптимістичні, ці картини, як чисті прозорі вікна у найкращий із світів. Такими завжди постають перед глядачами роботи цього художника. Його і самого пам’ятають як світлого, завжди всміхненого чоловіка, який, здавалося, в собі генерував та випромінював сонячну енергію. Тож запрошуємо вас відвідати цю «світлу» виставку, отримати естетичну насолоду і зануритися у багатогранний, чистий світ великого Майстра.

 

Леся Дмітрієва, науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею

 

Категорія: Мої статті | Додав: sokil (30.04.2013)
Переглядів: 1520 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: