В Кіровоградському обласному художньому музеї відбулося відкриття персональної виставки творів члена Національної спілки художників України, ветерана Великої Вітчизняної війни, ветерана праці, земляка  Бориса Кузьмовича Єгорова.

 Борис Кузьмович Єгоров народився 25 березня 1925 року в місті Знам’янці Кіровоградської області в родині залізничника. З 1932 року навчався у Знам’янській середній школі, в старших класах був членом редколегії шкільної стінгазети.

 У віці 16 років поповнив ряди народних ополченців, був розвідником і зв´язковим партизанського з’єднання ім. Ворошилова у Чорному лісі. У перші дні після визволення міста Знам’янки Б.К.Єгоров відбудовував паровозне депо і станційні споруди. Невдовзі, Борис Єгоров сам зайняв місце в кабіні потягу, на якому здолав трудові сходинки від кочегара до машиніста, водив ешелони до самої лінії фронту, а згодом у 1944 році отримав звання сержанта.

  Після Великої Вітчизняної війни вступив до Одеського художнього училища імені М.Б.Грекова. Його викладачами були професор Л.О.Мучник, М.А.Шелюто, М.Д.Тодоров. Дипломна робота «Молотьба» яку Єгоров захистив у 1950 році на "відмінно” зберігається у музеї художнього училища. Під час навчання в училищі Б.К.Єгоров визначився з жанрами живопису, яким не зрадив протягом усьго творчого шляху, це ліричний пейзаж, портрет, жанрові картини на сільськогосподарську тематику.

У 1950 році по розподілу був направлений в місто металургів та енергетиків - Запоріжжя, де успішно поєднав творчу (член Товариства художників з 1948р.) й педагогічну діяльність (керував образотворчою студією робочої молоді в Будинку культури ДЕЗа з 1952 по 1959 роки). З 1951 року Борис Єгоров бере участь в багатьох обласних, республіканських та міжнародних виставках. У 1972 році він стає членом Спілки художників СРСР та Спілки художників Української РСР.

  Борис Кузьмович Єгоров постійний учасник пленерів, за роки творчої діяльності побував в країнах Балтії, у Седневі на Чернігівщині, у Карпатах, на Далекому Сході, у горах Кавказу, на берегах Азовського, Чорного, Балтійського морів. Нещодавно у 2009 -2011 роках став учасником благодійних аукціонів. У 2010 році Борис Кузьмович був номінований на обласну премію у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства ім. О.О.Осмьоркіна (м. Кіровоград).

  Майже щороку Б.К.Єгоров приїздить на свою малу Батьківщину у місто Знам’янку. Ще з юних літ у місті Знам’янці Б.К.Єгоров потоваришував з нащадками Т.Г.Шевченка – внучатою племінницею Кобзаря Катериною Максимівною Красицькою і її донькою Антоніною Вереміївною Красицькою, краєзнавцем і письменником Вячеславам Євгенійовичем Шкодою та іншими. Перша персональна виставка Б.К.Єгорова відкрилася у Знам’янському Будинку - музеї Т.Г.Шевченка  пройшла у 1973 році. Протягом 1973-2011 років в дар Знам’янському міському краєзнавчому музеї було передано митцем чотирнадцять робіт.

За час творчої діяльності Борисом Кузьмовичем створено близько двох тисяч робіт. Твори Б.К.Єгорова знаходяться в зібраннях Запорізького обласного художнього музею, Народного музею історії Запорізької міліції, музеї Одеського художнього училища імені М.Б.Грекова, в Знам’янському міському краєзнавчому музеї та у приватних зібраннях України, Росії, Польщі.

На виставці представлено п’ятдесят робіт написаних у 1949 – 2010 роках із приватної колекції митця та Знам’янського міського краєзнавчого музею. Борис Кузьмович належить до когорти відомих запорізьких художників старшого покоління, котрі утверджували самобутність регіональної живописної школи, його твори невтомно відстоюють кращі традиції вітчизняного реалістичного мистецтва. Протягом шести десятиліть творчість Бориса Кузьмовича займає помітне місце в художньому житті Запоріжжя. Місту Запоріжжю та його околицям присвячені полотна які експонуються на виставці «Дніпровські пороги» (1963р.), «Домни Запоріжсталі» (1970р.), «Весняне мереживо» (1972р.), «Арковий міст» (2005р.), «Ніч над Дніпром» (2005р.).

 Чільне місце в експозиції займають портрети: «Портрет матері» (1949р.) та «Автопортрет» (1964р.). На виставці представлені полотна на історичну тематику: «Кобзарі» (1970-1975 рр.), «Зустріч козаків з чумаками» (2003р.), «Козак в дозорі» (2010р.).

Окремий блок Шевченкініани становлять такі роботи як «Портрет К.М.Красицької» (1950р.), «Портрети К.М. і А.В.Красицьких – онучка і правнучка Т.Г.Шевченка з бандурою» (1950р.), «Портрет В.Є.Шкоди» (2009р.) та «Будинок–музей Т.Г.Шевченка в м. Знам’янка» (1951р.).

 На виставці експонуються натюрморти: «Виноград та персики» (2002р.), «Банани» (2005р.), «Яблука «Чемпіон» (2007р.), «Натюрморт. Святковий» (2009р.), «Весняний букет» (2010р.) та пейзажі «Сірий день. Парк в Паланзі» (1972р.), «Балтійське море» (1972р.), «Березовий гай» (1975р.), «На околицях Седнева» (1975р.), «Шлях на Говерлу» (1970р.) та ін.

В 2010 році написано полотно - роздуми, полотно - спогади «Дорога до Храму…» з якого розпочинається експозиція виставки.

  Нині 86 років за плечима, але Борис Кузьмович каже: «Доки очі дивляться, а руки тримають пензля – буду творити!» Всі роки нелегкої творчості його підтримувала творча муза – дружина Олена. Вони вдвох,  за участю представника Знам’янського міського краєзнавчого музею і завітали на цю першу його виставку в Кіровограді. Борис Кузьмович на відкритті виставки зробив щедрий дар - передав до фондів Кіровоградського обласного художнього музею п'ятнадцять робіт: «Портрет матері» (1949р.), «Автопортрет» (1964р)., «Портрет скульптора П.С. Коломенського» (1955р.), «На збиранні редису» (1960р.), «Портрет. Розчарована» (1961р.), «Озимина» (1967р)., «Шлях на Говерлу» (1970р.), «Колгоспні ферми» (1972р.), «Синій платочок» (1973р.), «Партизанський комбриг» (1973р.), «Березовий гай» (1975р.), «На околиці Седнева» (1975р.), «Будинок художника» (1971р.), «Портрет доярки» (1980р.), «Дорога до Храму» (2010р.).

Зараз художник живе і працює в місті Запоріжжі, але часто приїздить на батьківщину, а цього разу подарував кіровоградцям свою чудову персональну виставку.