Творчість Марка Епштейна стала свого часу яскравою сторінкою в художньому житті Києва першої половини ХХ століття.

      Майбутній митець народився у 1899 році в Бобруйську, в сім’ї ремісника. У хедер (єврейську початкову релігійну школу) він пішов  вже у Києві, куди батьки переїхали після його народження.

      Вже в дитинстві  хлопчик прославився своїми мистецькими здібностями. Так, зокрема, він міг у дворі свого помешкання із захопленням ліпити зі снігу скульптурний портрет Льва Толстого перед юрбою зацікавлених сусідів. До речі, цю мить увічнив відомий фотограф Гальперін, що мешкав по сусідству і фотографія потрапила у місцеву пресу.

     У 1911 році дванадцятирічного Марка Епштейна зарахували вільним слухачем 1-го класу Київського художнього училища. Навчатися було нелегко, в першу чергу – через бідність батьків. В особовій справі Марка збереглося декілька довідок про важке матеріальне становище його родини, і одночасно – про відмінні успіхи у навчанні та зразкову поведінку хлопця. Ці документи призначались для потенційних меценатів.                                      Але реальної допомоги надано тоді не було і навчання на деякий час довелося припинити.  З великими труднощами, тільки у 1918 році,  Епштейну вдалося закінчити скульптурне відділення Київського художнього училища. На жаль, більшість його монументальних творів не збереглося. Зокрема, у 1919 році, денікінцями було знищено пам’ятник – бюст Шевченкові, встановлений у Києві.

      Важливу роль у творчому становленні юного майстра зіграла  Олександра Екстер, студію якої хлопець почав відвідувати у 1918 році. Саме ця художниця, знайома з Пабло Пікассо та Жоржем Браком, відкривала для талановитих киян кубофутуризм та авангардне мистецтво.

      Паралельно з тяжінням до кубізму на стильові пошуки Епштейна дуже вплинули ідеї відродження  єврейської традиційної культури у Східній Європі, які зародилися ще в першій чверті ХІХ століття, але в образотворчому мистецтві почали втілюватися лише на початку ХХ століття, коли художники почали перейматися проблемою творення національного мистецтва.

       Зацікавлення етнографічними матеріалами, народним мистецтвом, пам’ятками сакральної культури стало характерним засобом ствердження національного українського, польського, російського стилів. Цей шлях обрали і єврейські художники. Чи міг Марк залишитися осторонь цих процесів? Зрозуміло, що – ні.

      Ще в 1914-1915 роках юнак познайомився із членами так званої київської групи єврейських літераторів. Ідеї модернізації єврейської літератури та мистецтва, які сповідували члени групи, глибоко вплинули на характер творчості та життєву позицію Епштейна. Протягом наступних років він бере активну участь в культурному житті єврейства Києва. Так, зокрема, взимку 1916 року Марк став одним з організаторів виставки єврейського мистецтва.

      У 1917 році його обрали членом правління київського відділення Єврейського товариства заохочення мистецтв. Навесні 1918 року він взяв участь у виставці живопису, графіки та скульптури художників-євреїв у Москві. Влітку того ж року він став одним з ініціаторів створення художньої секції Культур-Ліги та музею єврейського мистецтва. Культур-Ліга стала однією з найвпливовіших єврейських культурних організацій першої половини ХХ століття, яка об’єднувала практично всіх єврейських вчених, літераторів та митців України.  Саме завдяки цьому розвиток «єврейського стилю» у той час сягнув свого апогею.

      Художня секція Культур-Ліги проводила колосальну роботу: створювались скульптурні та живописні шедеври, блискучі графічні серії та ілюстрації до книг, ескізи театральних костюмів і декорацій. Чи слід казати, що Марк Епштейн був одним із лідерів у цій роботі? Він був організатором та незмінним учасником виставок художньої секції у 1920 та 1922 роках, викладав у художній студії, очоливши останню у 1922 році вже як Єврейську художньо-промислову школу, і виконуючи обов’язки керівника аж до її закриття у 1931 році.

      У 1924 році Епштейн очолює художню секцію київської Культур-Ліги. Активно співпрацює із багатьма єврейськими культурними організаціями. Він оформив більшість ілюстрованих книг видавництва «Культур-Ліга», був постійним художником журналу «Фрейд», що виходив у Києві в 1922-1925 роках.

      У 1925 році Епштейн вступає до Об’єднання сучасних художників України, члени якого орієнтувались на сучасне єврейське мистецтво, приймає активну участь у всіх виставках Об’єднання. Але на початку 1930-х років його було звинувачено у «націоналізмі» і «формалізмі». 

      У 1932 році було закрито Художньо-промислову школу, а незабаром – і всі заклади Культур-Ліги. Епштейн був змушений залишити Київ і переїхати до Москви.                      

      До 1937 року він очолює майстерню з виготовлення паркових та декоративних скульптур, працює консультантом у Державному видавництві образотворчих мистецтв, очолює художню раду єврейської драматичної студії при клубі «Комуніст», бере участь у кількох московських та загальносоюзних виставках, на яких, зокрема, були представлені його скульптурні портрети діячів єврейської культури.

      У 1934-35 роках Епштейн разом з кількома іншими художниками взяв участь у відрядженні до єврейських колгоспів Криму. Виконані ним під час цих поїздок графічні роботи були виставлені у 1936 році в Москві на виставці «Єврейська автономна область і єврейські нацрайони у живописі та графіці».

      З кінця 1930-х років твори Марка Епштейна практично не виставлялися.

      Коли почалася Велика Вітчизняна війна митця евакуювали до Киргизії (до армії його не взяли через природжену хворобу серця). Там він створює декорації для столичного театру Киргизії. Живописні ескізи цього періоду зберігаються сьогодні у Національному художньому музеї України.

      Останній період життя Майстра виявився трагічним. За час евакуації він втрачає свою московську квартиру, а незабаром помирає його дружина, що стало для Епштейна страшним ударом. Всі ці обставини підкосили і без того слабке здоров’я Марка. І хоча, після багатьох перевірянь, він отримає врешті-решт власне помешкання, це стане слабкою втіхою.

       В останні роки життя він лише зрідка отримував замовлення як художник-оформлювач та виробник надгробків. Але, незважаючи на хворобу, складні побутові умови та бідність, митець не припиняв роботи. Саме тоді він створив низку цікавих пейзажів та графічних автопортретів. У останній рік життя Епштейн організував у себе вдома вечірню студію.

       Помер художник 19 серпня 1949 року.

       Твори Епштейна, що збереглися до нашого часу – то невелика частка його доробку, розпорошена по музеях і архівах Києва. Чудова колекція графіки, нарисів, живописних етюдів та скульптурних ескізів 1930-х років зберігається в Національному художньому музеї України. Особистий архів (фотографії, документи, листи, записники та близько двох десятків малюнків і начерків) – у Державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. 26 ескізів костюмів і декорацій до комедії «Аристократи» зберігаються у фондах Музею театрального мистецтва. В архіві міста Києва, у фонді Київського художнього училища, міститься папка з особистою справою митця.

       Те, що значна частина творчого доробку митця опинилася саме у Києві, стало заслугою його сестри – Августи Епштейн, яка у 1960-х роках, проживаючи на той час у Москві, передала багато робіт Марка та документів про його творчість у Державний музей українського образотворчого мистецтва (нині – Національний художній музей України). Вона ж і повідомила тоді директора музею про ганебний факт,   а саме – про те, що багато творів її брата розкрали одразу після його смерті.

      Значну частину експозиції виставки, відкритої в Кіровоградському обласному художньому музеї, складають графічні роботи Епштейна. Хоча графіка була для Майстра лише вторинним захопленням (на відміну від скульптури, яка на жаль не збереглася). Але і ці роботи свідчать про потужний і непересічний його талант.

      Майже всі твори  митця пронизані національною ідеєю та любов’ю і повагою до свого народу, ілюструють прагнення художника показати нелегку долю і тяжку працю простих людей, і одночасно – відрізняються глибоким психологізмом та філософським осмисленням життя, вмінням розкрити внутрішню сутність людини у звичайній побутовій ситуації. До таких, зокрема, відносяться – «Жінка, що колише дитину» (кін. 1920-х рр.) та  «Розвішують білизну» (кін. 1920-х рр.).

       Із серії робіт, присвячених артистам цирку, на виставці представлена графічна робота «Важкоатлети» (1920-ті рр.), яку відрізняють, як практично і всі роботи цієї серії, об’ємність та динамізм.

       Деякі з творів Епштейна розкривають його як театрального художника та любов митця до театру та тих людей, що творять це велике чудо – театральне дійство. Серед таких – «Шкіц театральної декорації» (1920-ті рр.), «Шкіц театрального костюма» (1920-ті рр.), «Ребе Шлойменю. Шкіц костюма до вистави «Цвей Куні Лемлех» (сер. 1920-х рр.), «Шадхен Калман. Шкіц костюма до вистави «Цвей Куні Лемлех» (1924 р.) та інші.

       Є на виставці і роботи, які відносяться до періоду захоплення Епштейна кубістичною розробкою форми. Так у своїй  композиції «Родина» (кін. 1920-х рр.) художник дбайливо передає гнучкість ліній жіночої фігури, завдяки потовщенню ліній створюються одночасно жіноча фігура і простір навколо неї. Митець у цей час ніби живе у декількох вимірах, порушуючи усі закони фізики.

       Частина графічних робіт виставки відноситься до середини 1920-х років, коли Епштейн створює на папері типові образи містечкових євреїв-ремісників. Майстер схоплює характерні жести, наділяє своїх героїв певними особистими характеристиками. Він зумів показати як наступ цивілізації та нова суспільно-політична ситуація поступово призводить до вимирання даного напрямку трудової діяльності та приреченості містечкових умільців. В експозиції представлені характерні твори даної серії – «Тесля за роботою» (сер. 1920-х рр.) та «Швець» (сер. 1920-х рр.).

      У своїх живописних творах художник не зраджує а ні своїм принципам щодо відображення внутрішньої сутності людини, а ні своєму талантові. Ті ж самі об’ємність, динамізм, вміння одним штрихом підкреслити індивідуальні риси характеру певної людини, її настрій, ледве помітні рухи її душі. Серед таких робіт – «Дівчина з пташкою» (1920-ті рр.), «Жінка у гамаку» (кін. 1920-х – поч. 1930-х рр.), «Закохані на прогулянці»  (кін. 1920-х – поч. 1930-х рр.), «Побачення» (1930-ті рр.) та інші.

      В експозиції можна побачити і  автопортрети Майстра, зокрема – «Автопортрет у тюбетейці» (1942р.) та  «Автопортрет з фігурою» (кін. 1940-х рр.).

      Особливу атмосферу у залі створюють декорації до виставки, надані директором Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Леонідом Кушелевичем Фінбергом.

      Виставка творів Марка Епштейна – унікальне явище в культурному житті нашого міста. Адже роботи цього митця, крім неповторного творчого звучання, несуть у собі велике виховне значення, оскільки вчать жертовному служінню своєму народу та любові до всього, що з ним пов’язане. 

 Олег Юрченко, старший науковий співробітник  Кіровоградського обласного художнього музею