З інтервалом в кілька  місяців кіровоградці побачили дві чудові, і дві різні виставки одного автора – Андрія Хвороста, які справляють враження ковтка свіжого повітря. Перша з них, менша за обсягами була розміщена в Кіровоградському художьому салоні викликала різні емоції. Одна журналістка потрапивши на неї написало досить спірні думки, але  то було її особисте сприйняття суворого глядача, якому не догодили: «…глянула наліво – і захотілося відвернутися. З усіх картин, що там висіли, хлюпали такі фломастерні, кислотні фарби, що аж очі проїдали. Глянула на прізвище автора – Андрій Хворост, і подумала, що певне, він свою палітру бере прямо з «хімічних» комп’ютерних футажів. Тому й на персональну виставку цього автора у бібліотеку імені Чижевського йшла, наперед готуючись «відмивати» зір від неприродних комбінацій барв. Та вийшло все якраз навпаки.»

  Про другу виставку такого вже не скажеш, бо жодна з експонованих картин не нападає на глядача агресивними кольорами.. Більшість робіт якщо не за сюжетом, то за настроєм – літні і південні, навіть якщо це «Закат на полонині». А «Біля моря» – то вже справжній курорт з бірюзово-пурпуровими каннами, білою балюстрадою та гілкою субтропічної акації. Нагадує ностальгійний санаторний парк радянських часів, або за насищенністю кольору і побудовою композиції»совковий лубок 50-х років»

  На кількох роботах привертає увагу поєднання жовтого, аквамаринового та бордового кольорів. Воно в природі зустрічається вкрай рідко, це певною мірою фантастична комбінація, проте цікава саме своєю несподіваністю і через наявність напівтонів не тисне на сприйняття.

   На противагу сонячним темам від триптиху «Рибний день» віє смутком, адже ці три роботи нагадують про крихкість життя у нашому невегетаріанському світі.  Фантазія переходу від жвавого життя до рибного скелету, що затих назавжди у мудрій вічності. «Сніданок» – самовпевнена риба у райдужному пишному вбранні, «Обід» – уже значно скромніша, а на «Вечері» – лише синій напівобгризений скелет…  День пройшов і підсмок повного завершення рибної  трапези.

 Справляє якесь ностальгічне враження та сум за втраченим часом єдина в усій експозиції чорно-біла робота «Зимовий вечір». На підлозі біля пошарпаної газової плити лежить кіт. Нібито спить, але в позі якесь безсилля, апатія і навіть приреченість. Таке розслаблення улюбленої тваринки навіває занурення у відпочинок та солодкий світ зняття  накопиченої втоми.  А ще прочитав про цю картину і філософське враження колеги: «Чи то від того, що не вдалося залізти під кришку гусятниці на обдертому підвіконні, чи тому, що у тій посудині ніякого м’яса і бути не могло, адже картина датована 1995 роком. І не застаріла! Адже й сьогодні у бабуні з пенсією 900 гривень котик може розраховувати хіба що на картоплю в мундирі…»

   А є і нші роздуми.. на яких журливо розмірковує  про життя, схожий на зубра герой картини «Роздуми вола кольору незалежності»? Роздуми кольорів національного прапора, і віл, що символізує невтомну працю пересічного українця.

 Ходіння від роботи до роботи, в яких грайливі пейзажі  та філософські композиції зачаровують до ходіння по колу. Прийшов, занурився, і отримав бажання побути подовше в цій атмосфері чаруючого буття та роздумів про вічність.

 А на відкритті цієї другої виставки все ж снували люди, небайдужі шанувальники таланту митця, які ділилися думками, бажали успіхів, захоплювалися, потім знову, як і я ходили по колу. Того вечера Андрія Хвороста привітали працівники обласної наукової бібліотеки імені Чижевського, де відбулося це свято, Оксана Ткаченко, Світлана Ушакова, Людмила Іванцова, колеги по пензлю Ігор Смичек та  Андрій Надєждін.

  Краєзнавець Юрій Матівос на вернісажі повідомив факт, що здивує усіх кіровоградських читачів цієї замітки. Навіть коли ви про Андрія Хвороста ніколи не чули, то одну його роботу бачили напевне, якщо звіряли час по декоративному годиннику на головпоштамті. Андрій розмалював там циферблат, адже за основною професією він дизайнер.Такий він непростий митець, усміхнений на людях, доброзичливий у спілкуванні та заглиблений у роздумах Андрій Хворост. Один на двох виставках, різний в гранях сприйняття навколишнього, але один… цікавий і непересічний.

Анатолій Авдєєв