Англійський художник ХVIII століття Уільям Хогарт у своєму трактаті "Аналіз краси" дійшов висновку, що основою поняття краси є постійна зміна і саме чутливе око живописця спроможне розгледіти цю діалектику навколишнього світу, "схопити мить природного буття ".
Цими словами можна було б охарактеризувати і творчість кіровоградського художника Ю.Вінтенка, якого рада Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України висунула на здобуття обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації "Національна традиція" за творчий доробок останніх років, який утверджує і розвиває основоположні засади українського реалістичного живопису.
Юрій Борисович Вінтенко народився 15 квітня 1955 р. в м. Харкові. Першим його вчителем був батько, нині відомий живописець, заслужений художник України Борис Вінтенко. Потім було навчання на художньо-педагогічному відділенні Кримського державного художнього училища ім. М.С.Самокіша, яке Ю.Вінтенко закінчив у 1975 р. Участь у багатьох всеукраїнських та обласних художніх виставках дозволила йому у 1990 році стати членом Національної спілки художників України. Працює викладачем фахових дисциплін у Кіровоградській дитячій школі мистецтв.
У 1978, 1998, 2005 роках експонував персональні виставки творів в м. Кіровограді. Твори зберігаються у фондах Кіровоградського обласного художнього музею, галереї "Мистецький курінь" (м. Київ), приватних колекціях. Презентовані в мистецьких виданнях.
Ю.Вінтенко належить до професійних митців, які послідовно обстоюють традиції реалістичного мистецтва. Своє становлення як художник митець пов'язує з містечком Седнів, що на Чернігівщині, де з 1960-х років працює творча база Спілки художників України, заснована з ініціативи народного художника України Сергія Шишка. В каталозі творів Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України "Барви степу" 1994 року Ю.Вінтенко так виголошує своє кредо: "Я останній з тих, хто зріс у Седневі, коли Седнів ще був "українським Барбізоном"". Тому на виставці претендентів на здобуття премії, що нині експонується в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна, серед творів Ю.Вінтенка можна побачити і багато седнівських краєвидів - "Березень", "Над Сновом", "Взимку"…
Виразом образу природи в творах Юрія Вінтенка став швидкий, "короткий" етюд, сповнений логіки реалістичного споглядання. Його твори емоційно спокійні. Це тиха, повільна розповідь про побачене і пережите, в якій знаходять втілення і душевні хвилювання художника. Митець не шукає яскравих ефектів, швидше, навпаки, балансуючи між живописністю і графічністю, звертає нашу увагу на видиме ним особисто в конкретний момент часу. Таким чином, ховаючи емоції в собі, він хоче залишити ефект співпереживання на розсуд публіки. В той же час у його творах часто присутній момент декларативності. В пейзажах - мотив дороги, мотив води, в натюрмортах - присутність народної іграшки, старого фото, іншої конкретної атрибутики, яка використовується для відтворення в свідомості глядача психологічного стереотипу як провокативного моменту подальшого розвитку ситуації. Душевним щемом звучить в творах Ю.Вінтенка ностальгійна нота. Це не конкретний спогад, а невловима туга за чимось втраченим і вже недосяжним. Згадується М.Грабовський: "Нехай минеться літечко, та вернеться весна, а молодість не вернеться, не вернеться вона", адже в житті для людини немає зворотного відліку. В цьому настрої беззаперечно є перегук творів Юрія Вінтенка з ліричною лінією українського мистецтва 1970-х рр. Тому його творам притаманні камерність, інтимність образів.

Андрій НАДЄЖДІН, мистецтвознавець, член НСХУ,
провідний науковий співробітник художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна.