В Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилась виставка народного
художника України Георгія Меліхова (1908-1985) із фондового зібрання Національного
художнього музею України. Це
вже сьомий виставковий проект Кіровоградського обласного художнього музею в
співпраці з Національним художнім музеєм України. Виставка «Перлини
українського мистецтва», виставки «Японська каліграфія» та «Японська гравюра
ХІХ ст.», які були відкриті в 2008 та 2009 роках, виставки художніх творів
М.П.Глущенка, малярської спадщини Володимира Винниченка, виставка художніх
творів І.П. Похитонова відкриті у 2010 році мали величезний успіх і набули
широкого розголосу. В експозиції Кіровоградського обласного художнього музею
цього разу представлено
33 художніх твори із фондів Національного художнього музею України.
Виставка знайомить відвідувачів художнього музею з художніми творами одного із
яскравих майстрів українського живопису ХХ століття, народного художника
України, члена-кореспондента Академії мистецтв СРСР, лауреата Державної премії
СРСР, заслуженого діяча культури Польщі Георгія Степановича Меліхова. Його
творча спадщина, що стала класикою, вражає своїм різнобарв’ям і багатством,
вона складається з наповнених глибоким змістом історичних полотен, підкорюючих
свіжістю і чистотою кольору пейзажів, одухотворених портретів, які відображають цілу епоху малюнків, а також
багато чисельних етюдів з натури і книжкових ілюстрацій.
Народився
Георгій Меліхов 24 травня 1908 року у Харкові. Малювати почав рано, з п’яти років, дивуючи оточуючих
вмінням точно висловити думку через малюнок. Поруч із бажанням малювати була ще одна мрія –
астрономія, яка манила юнака в інші світи, до далеких планет Всесвіту. Саме тому в шістнадцять років він приходить до Харківської
обсерваторії і невдовзі стає улюбленим учнем відомого астронома. З 1924 року
веде щоденник, в якому створює власні проекти телескопу, багато чисельні
акварельні малюнки зірок і комет, складені ним карти Марсу, зображення
сонячного затемнення.
Творчий
шлях художника Георгій
Степанович Меліхов розпочав у кінці 20-х років минулого століття. У 1933 році
вступив до Харківського художнього інституту, у 1935 році - до Київського
державного художнього інституту. Навчання у майстрів, які були гордістю
української художньої реалістичної школи (М.С.Федоров, Ф.Г. Кричевський, П.Г.
Волокидін) сприяло подальшому розвитку професіоналізму, дало молодому художнику
чудову майстерність, завдяки якій він вписувався в свій час. 
Перший
портрет Т.Г Шевченка Г. Меліхов намалював ще у 1923 році. До цієї теми він
повертався знову у 1939 році, коли країна широко відзначала 125-ти річчя з дня
народження Кобзаря, створивши свій перший курсовий ескіз «Т.Г.Шевченко і
І.М.Сошенко у художника К.П. Брюллова». Вирішення композиції виявилось
настільки серйозним, що Меліхову, ще студенту, доручили на її основі написати
картину для музею великого поета в його рідному селі Моринці. А вже у 1948 році
Георгій Степанович був відзначений сталінською премією за створення масштабного
полотна «Молодий Тарас Шевченко в майстерні у Карла Брюллова».
Георгій
Меліхов був учасником Другої світової війни. В цей період він продовжував
відчувати себе художником, завжди маючи при собі альбом він фіксував в малюнках
фронтові будні. Ці роботи стали безцінними свідками військового часу.На початку
1950-х років зобразив образ пролетарського письменника Максима Горького.
Г.С.Меліхову була цікава як сама особистість письменника, так і пов’язані з ним
події. Максим Горький відвідував село Мануїловку Козельщанського району на
Полтавщині у 1897 і 1900 роках, зустрічався там з українськими селянами. Разом
з ними організовував самодіяльні спектаклі, читав їм твори Т.Г.Шевченка. Так
народився задум нової картини «Максим Горький на Україні». Починаючи працювати
над картиною Меліхов розпочав з натурних етюдів, один з яких є в експозиції
цієї виставки - це «Дід Ничипір. Етюд до картини Максим Горький в Україні».
У 1953
році Меліхов проілюстрував надзвичайно популярний в ті часи роман Степана
Злобіна «Степан Разін», перекладений українською мовою. У циклі живописних
ілюстрацій він відобразив найдраматичніші епізоди селянської війни ХУІІ
століття. До роботи над ілюстраціями він підійшов як живописець, як майстер
історичної картини. Кожна з створених ним ілюстрацій, представляє собою
композицію, яка відрізняється кольоровим вирішенням і передає драматизм епохи,
одна з таких робіт «Ілюстрація до роману С.Злобіна «Степан Разін». 
Численні
подорожі розкривали перед ним широкі обрії. Він писав Закарпаття і Крим,
Одещину, Канів, Чернігівщину, двічі відвідував Вірменію, побував у багатьох
європейських країнах: у Франції, Італії, Швейцарії, Великобританії, Іспанії.
Особливе місце серед пейзажів займають краєвиди Криму. У 1954 році Георгій Степанович
вперше, по запрошенню вірменських художників відвідав Вірменію. Країна
настільки привабила художника, що він знову повернувся до неї через сім років.
Майстерність художника дозволила йому відобразити як характерність Вірменії,
так і відтворити певні місця, створити їх неповторний образ. Під час двох
подорожей до Вірменії художник написав багато етюдів, на яких зобразив весь
екзотичний світ країни: це і руїни старовинних храмів і печерні дворики,
селянки, озеро Севан і інше. «Цахкадзорські руїни» (1954), «Селянка з
Бюрокана», «Печерний дворик в Зангезурі», «Гірський дворик у Вірменії»,
«Араратська долина» (1954) - всі ці роботи відтворюють багатогранність життя
Вірменії.
Шевченківська
тема стала однією з центральних у його творчості. На початку 1964 року, до
150-річчя з дня народження Великого Кобзаря, Меліхов завершив роботу над
великим полотном «Повернення», яке стало одним з найвизначніших творів,
присвячених шевченківській темі, на якій зображено епізод, про який поет з
щирим захопленням розповів у своєму «Щоденнику»: на палубі пароплава місячної
ночі невідомий «кріпосний Паганіні» натхненно грає, зворушуючи до сліз
випадкових слухачів чарівними звуками своєї скрипки. В експозиції зали є етюд
до цієї картини - «Ніч». Особливий
інтерес у творчому спадку Меліхова представляє робота «Автопортрет» (1943р.). В
цій роботі Меліхов представив себе воїном. 
 Творчість
Г.С.Меліхова належить до яскравих сторінок української художньої культури
середини і другої половини ХХ століття. В своїй творчості Г.С.Меліхов проявив
себе впевненим захисником реалістичної традиції.
Роботи
Меліхова Г.С. знаходяться в зібранні Миколаївського обласного художнього музею
ім. В.В.Вєрєщагіна, Харківського художнього музею, Донецькому художньому музеї,
Національному художньому музеї України, Одеському художньому музеї,
Дніпропетровському художньому музеї, Севастопольському художньому музеї,
Художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, музеї сучасного мистецтва України,
Сімферопольському художньому музеї, Житомирському краєзнавчому музеї, Сумському
обласному художньому музеї ім. Н. Онацького, дирекції художніх виставок,
Калінінградському художньому музеї, Херсонському обласному художньому музеї ім.
О.О.Шовкуненка та в приватних колекціях.
Мистецька спадщина Георгія Меліхова належить українському
народові, він збагатив нашу національну культуру, здобув широку славу не тільки
в Україні, а й далеко за її межами і посів помітне місце в історії культури
нашого народу.Помер Георгій Степанович у 1985 році. 
Під час відкриття виставки в Кіровоградському обласному
художньому музеї виступили: заступник начальника управління культури і туризму
облдержадміністрації, голова Кіровоградської обласної організації Національної
спілки краєзнавців України Олег Бабенко; мистецтвознавець, науковець
Національного художнього музею України Людмила Ковальська; заслужений журналіст
України, мистецтвознавець Броніслав Куманський; мистецтвознавець, член
Національної спілки художників України, провідний науковий співробітник Кіровоградського
міського художньо - меморіального музею О.О. Осмьоркіна Андрій Надєждін; донька
Георгія Степановича Меліхова, мистецтвознавець Вероніка Меліхова – Євтух, яка
щиро подякувала за шану та увагу до творчості її батька.
Під час
відкриття виставки до фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього
музею донькою художника Веронікою Георгіївною Меліховою – Євтух було передано в дарунок музею 4 роботи художника. Анатолій Авдєєв
| 
